 
У той рік заніміли зозулі,
Накувавши знедолений вік,
Наші ноги розпухлі узули
В кирзаки – різаки у той рік
У той рік мати рідну дитину
Клала в яму, копнувши під бік,
Без труни, загорнувши в ряднину…
А на ранок – помер чоловік.
У той рік і гілля й коріння –
Все трощив буревій навкруги.
І стоїть ще й тепер Україна,
Як скорботна німа край могил.
Вже стало традицією проводити у школі лінійку, приурочену пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років. Голодомор приніс не лише страждання і смерть, він посіяв страх серед людей. Тому тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам’ять про усіх полеглих здатні звільнити нас від мороку минулого.
Всі учасники виховного заходу вшанували загиблих хвилиною мовчання та запалили поминальні свічки. Оскільки наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх тих людей, кому не судилося жити, любити, ростити дітей.
| 
